старе добре кіно
чим більше дивлюсь нові фільми, тим більше люблю старі...
напевно це майстерність, коли ніби й ніого особливого, а неможливо відірватися... і більше нічого не треба лиш екран і ти...
IVКінорозмова за чаєм «Італійський неореалізм».
Перегляд фільму Вітторіо де Сіка «Викрадачі велосипедів»
А с нами ничего не происходит, И вряд ли что-нибудь произойдет.Андрєй Макаревич
Ідеальним фільмом було би 90 хв. з життя людини,
з якою нічого не відбувається.
Чезаре Дзаваттіні, основоположник неореалізму
Італійський неореалізм – напрям в кінематографі другої половини 40-х – початку 50-х рр. ХХ ст. У 1945 р. з’явився фільм «Рим – відкрите місто» Роберто Росселіні, який називають маніфестом неореалізму. Неореалізм виник під впливом Руху Опору. Різношерсті молоді кінематографісти, об’єднані навколо журналу «Cinema» (до речі, його редактором був син Муссоліні), критикували фашизм й звернули свої камери на італійське повсякдення. Найбільш знаними представниками неореалізму були: Роберто Росселіні, Лукіно Віcконті, Вітторіо де Сіка, Джузеппе де Санті.
Відомим у світі неореалізм став після стрічки «Викрадачі велосипедів» (1948) Вітторіо де Сіка. Якщо говорити про неореалізм одним реченням, то в ньому обов’язково буде згадка про використання непрофесійних акторів і про вихід на вулиці зі знімальних павільйонів.
Творчі принципи неореалізму були сформовані Чезаре Дзаваттіні, італійським драматургом і кінокритиком, який, до речі, був сценаристом «Викрадачів велосипедів».
Потрібно показувати життя звичайної людини, – гласить неореалізм. Часто основою для сценаріїв ставали реальні сюжети. Разом з фільмами ми потрапляємо в порожнечу, бідність і безвихідь італійського повоєнного суспільства. З усією можливою чутливістю кіно неореалізму розповідає про емоції, переживання і трагедії простої людини «з низів». Мабуть, саме досконалість, щирість і відвертість у зображенні важливих для кожної людини речей, її природи, пошуків власного місця у повоєнному італійському суспільстві, зруйнованому ідеологічно, морально й матеріально, принесла неореалізмові світове визнання.
Довідка «Клумби»
Вітторіо де Сіка (1901 – 1974). Італійський актор та режисер. Грав у театрі Тетяни Павлової. В кіно почав зніматися з 1931 р., одразу завоювавши популярність. Першим режисерським успіхом стала стрічка «Діти дивляться на нас» (1942) по сценарію теоретика неореалізму Чезаре Дзаваттіні. Спільна робота над фільмом стала передумовою довгої творчої співпраці між режисером і сценаристом. Бідність, апатія, контрасти між різними суспільними верствами – основна тематика робіт режисера. Справжня майстерність режисера дозволяла з буденних тем створювати шедеври.
У вівторок, 14 квітня, о 18.00 год. на "Клумбі кіна" класика світового кінематографу, один з кращих фільмів італійського неореалізму - "Викрадачі велосипедів". Час дивитися хороше кіно!
"Клумба" також сподівається, що Вам буде приємно поспілкуватися за чаєм про життя екранне й реальне!
Вхід вільний
Місце зустрічі незмінне: Центр культури та дозвілля "Лис Микита" (головний корпус ЛНУ ім. І. Франка)